(Пожелания)
Мир оставляю вам, мир Мой даю вам; не так, как мир дает, Я даю вам. Да не смущается сердце ваше и да не устрашается.
(Иоан.14:27)
В семье, родстве и в окружении
Да будет мир и благодать!
Живите пред Творцом в смирении,
Любить учитесь и прощать.
Да будет крепкое желание
Добра друг другу всякий час,
Иметь к ослабшим сострадание,
И Бог наполнит миром Вас.
От Бога получив прощение,
Стремиться ближнему прощать,
Не торопиться с осуждением,
Но суд лишь Богу предавать.
На Божьим крепком основании
Да строится Ваш дом родной,
Чтоб на прекрасном с Ним свидании
Он ввёл в небесный Свой покой.
И да возносит славу Вечному
Стоящий на скале Ваш дом
И светит ныне люду грешному
С горы сияющим лучом.
* * *
Так дал Христос обетования,
Уча блаженству на горе.
И с полным к людям состраданием
Учил о правде и добре.
Судили грешники распятием
Мессию, Божья Сына не щадя,
И не имели в том понятия,
Что терпит Он, весь мир любя.
Христос оставил поручение
Везде нести Благую весть,
Кто примет искренно учение,
Свободы Пасху будет есть.
Заветные слова известные
Чрез вести Сына от Отца....
Послушных ждут дома небесные
И Радость жизни без конца
Май 2017
Ионий Гедеревич ,
Salem, USA
Поднимаю в небо взоры,
Где сияет красота;
Голубые там просторы,
Там живёт моя мечта.
Для души там дом готовый;
Путь закончится земной,
И войду я в мир тот новый,
В мир чудесный и святой.
Прочитано 1951 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
